Модель успішного вчителя
Бердянської
загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №13
ДУХОВНИЙ АСПЕКТ:
- особистісні
моральні, духовні цінності, з опорою на загальнолюдські
цінності;
-
повага до традицій, звичаїв, історії Батьківщини;
- прийняття,
розуміння та толерантне ставлення до культур та традицій інших народів.
ПРОВІДНІ ІДЕЇ:
Духовність як психологічний феномен є творчою здатністю особистості
до психічної самореалізації та самовдосконалення.
Ідея гармонії особистості зі
Всесвітом і людством.
Ідея рівності та свободи кожного, заснована на співпраці
людей різних типів культур.
Духовний аспект тісно пов’язаний з інтелігентністю
особистості, з внутрішнім психічним життям, моральним світом. Вчитель як людина
інтелігентна володіє здатністю
до глибокого проникнення, розуміння і творення як
власного духовного світу, так і світу його вихованця, турбується про духовне здоров'я.
У вихованні духовно-моральних, інтелектуальних і фізичних якостей особистості
віддається пріоритет духовним проблемам.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:
1. Духовне вдосконалення.
2. Збереження особистісної та національної унікальності.
3. Підтримка почуття національної гідності.
4. Підтримка сімейних та національних традицій, національної
історії як органічної частини людського досвіду.
ОСОБИСТІСНИЙ АСПЕКТ:
РЕГУЛЯТИВНИЙ КОМПОНЕНТ
-
емоційна та психологічна
стійкість;
-
необхідність контролю власних
почуттів.
Аби бути в гармонії з самим собою, вчитель має адекватно проявляти свої
емоції.
Необхідно висловлювати свої почуття щиро, в тих випадках, коли вони
приносять шкоду професійному зростанню, краще контролювати свої емоції.
КОГНІТИВНИЙ КОМПОНЕНТ
-
креативне, позитивне, практичне мислення;
-
інтелектуальність; гнучкість,
оригінальність мислення;
-
здатність швидко та адекватно
знаходити відповідь на ситуації, що виникають під час
професійної діяльності;
-
високий розвиток пізнавальних
процесів (пам'яті, уваги, мислення).
Для того щоб успішно виконувати роботу, вчитель
повинен мати неабиякі загальні та спеціальні здібності. Загальні здібності
визначають високі результати загалом в будь-якій діяльності, до спеціальних
належать ті, від яких залежить успіх саме педагогічної діяльності: навчання та
виховання дітей.
·
МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ
-
високий рівень мотивації професійної
діяльності;
-
мотивація досягнення життєвого
успіху.
В успішній професійній діяльності важливим компонентом є мотиви її
здійснення. Професійна діяльність тільки тоді дає позитивний ефект, коли
враховуються рушійні сили розвитку особистості і, в першу чергу, мотиви її
діяльності та поведінки.
·
КОМУНІКАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ
-
комунікативність, екстравертність,
артистичність, добре володіння навичками та прийомами комунікативної діяльності;
-
вміння вести діалог, дискусію;
-
дотримування мовного етикету;
-
планування висловлювань.
Комунікативність
успішного вчителя є суттєвою рисою, сукупністю певних якостей, що сприяють
прийняттю, засвоєнню, використанню й передачі спрямованої на навчання й виховання учнів педагогічної інформації. Вона полягає у професійній здатності
педагога до спілкування, стимулювання позитивних емоцій у співрозмовника й
відчуття задоволення від спілкування.
Спілкування в
діяльності вчителя виступає не тільки засобом педагогічної комунікації, але й
умовою вдосконалення професіоналізму й джерелом розвитку особистості педагога, а також засобом виховання учнів.
До
комунікативних відносяться наступні здібності: здатність всебічно й об'єктивно сприймати партнера за спілкуванням; здатність викликати в учнів довіру,
співпереживання в спільній діяльності; здатність передбачати й ліквідувати
конфлікти; справедливо, конструктивно й тактовно критикувати учня; сприймати й
враховувати критику, перебудовуючи відповідно своє поводження й діяльність.
·
АКМЕОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ
Акмеологічний компонент (від давньогрецького асме - квітуюча сила, вершина) - спрямований на
реалізацію принципу цілісності, оскільки акме людини (вищий прояв її
професійного, особистісного самовираження та самоствердження), яке вивчається
акмеологією, розуміється як гармонійна єдність психологічних і соціальних
установок, у межах чого виявляється досяжною повнота буття в рамках
індивідуального стану.
Цей компонент включає досягнення
вчителем вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є
основою загальнолюдських потенційних можливостей. Успішний педагог постає як зріла
особистість, яка прогресивно розвивається і самореалізується, головним чином, у
професійних досягненнях. Її зрілість виявляється визначальною умовою високого
професіоналізму.
Зокрема, виділяється чотири базових компоненти зрілості:
відповідальність, терпимість, саморозвиток та інтегративний компонент.
Отже, особистісний аспект включає:
-
розвиток здібностей до самопізнання;
-
використання різних методів самопізнання;
- прогнозування проекту власного
психологічного розвитку;
- усвідомлення неповторної "Я-концепції";
- адекватну самооцінку;
- віру у власні
сили, цілеспрямованість;
- оптимізм, творчість,
мудрість;
- інтелігентність, толерантність, повагу до себе і оточуючих.
ПРОВІДНІ ІДЕЇ:
Ідея унікальності особистості вчителя при умовах її
реалізації в системі гуманістичних відносин у співвідношенні з інтересами та
потребами інших.
Стимулювання формування системи творчого ставлення до
навколишнього середовища, до дітей, до власного “Я”.
Реалізація індивідуального та групового інтересу в сфері
спілкування.
Стимулювання вдосконалення правил мовного етикету.
Позитивний вплив на розвиток особистості вчителя через
оволодіння основами
комп 'ютерних
технологій.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:
1. Проведення комплексної підтримки психофізіологічних,
соціальних, моральних
особливостей успішного вчителя.
2. Знайомство зі способами самопізнання та
самодіагностики.
3. Проведення тренінгів з емоційної стійкості, саморозвитку,
саморефлексії.
4. Проведення заходів, які надають позитивні результати
творчої діяльності
(фестивалі, тематичні вечори, виставки, олімпіади тощо).
5. Формування стимулів до саморозвитку та вміння самовдосконалюватися.
6. Перетворення самопізнання в найвищу цінність.
7. Розвиток комунікативних властивостей.
8. Вдосконалення правил мовного етикету.
9. Вдосконалення володіння основами комп 'ютерних технологій.
СОЦІАЛЬНИЙ
АСПЕКТ:
- здатність
до співпраці;
- успішна
самопрезентація себе в соціумі;
- уміння
розв'язувати проблеми в різних життєвих та педагогічних ситуаціях;
- толерантність
до всіх членів НВП;
- соціальна
захищеність (задоволеність матеріальним забезпеченням);
- підтримка
родиною (сімейний комфорт), близькими, соціумом.
ПРОВІДНІ ІДЕЇ:
Реалізація індивідуальних та
групових інтересів.
Розвиток суспільно-позитивних
мотивів професійної діяльності.
Попередження психологічного
вигорання.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:
1. Створення та розв язування проблемних ситуацій.
2.
Заохочення до громадських
доручень, обговорення їх виконання, підведення
підсумків роботи.
3. Підтримка педколективом ініціатив
окремого вчителя та підтримка учнями ініціативи педагогів.
4.
Зменшення впливу педагогів на
процес самоорганізації з метою посилення активності учнів.
5. Формування та розвиток таких
взаємовідносин вчителя зі школою, які сприяють його самовираженню та
самоствердженню.
ПРОФЕСІЙНИЙ АСПЕКТ:
-
досконале знання предмету, що викладається
(компетентність);
-
професійне зростання, професіоналізм;
-
добре володіння формами, методами, технологією
викладацької діяльності;
-
розвиток та вдосконалення
професійних інтересів;
-
педагогічне покликання;
-
любов до професії та учнів;
-
бажання навчатися впродовж життя
та професійної діяльності (“Вчитель живе доти,
доки він
навчається”).
Професійні якості:
§ Доброзичливість,
зацікавлене ставлення до учнів
§ Готовність
приймати конструктивну критику від колег і учнів, здійснюючи корективи
в своїй
діяльності
§ Власний погляд
на соціальну ситуацію і навколишній світ і здатність поділитися ним
з учнями
§ Розвинена
здібність до критики і рефлексії
§ Утримування
від ролі джерела мудрості і знання
§ Розуміння
інших людей, що мають інші цінності, інтереси і здібності
§ Відкритість
для будь-яких думок учнів з обговорюваного питання
§ Спокійна реакція
на їдкі зауваження в свою адресу
§ Власна позицію
і своя манера навчання (Не бути безликим!!!)
§ Вміння
ділитися з учнями своїми думками і відчуттями
§ Демонстрація
компетентної поведінки – власної
відповідальності за результат, допитливості, здібності до кооперації і
діалогу тощо
§ Захопленість
своїм предметом
§ Використання
чіткої, зрозумілої, гнучкої мови з образними виразами.
ПРОВІДНІ ІДЕЇ:
Базова компетентність вчителя полягає в умінні
організувати таке освітнє, розвиваюче
середовище, в якому стає можливим досягнення освітніх результатів учня,
сформульованих, як ключові компетенції.
Вміти організувати навчання так, щоб
воно стимулювало інтерес, бажання разом
думати і дискутувати, ставити
оригінальні питання, проявляти незалежне мислення, формулювати ідеї, висловлювати
різноманітні точки зору, щоб воно мотивувало учнів
до вищих досягнень і
інтелектуального зростання.
Професійно підготовлений вчитель:
добре
знає свій предмет;
щоденно планує й готує свої уроки;
забезпечує ефективне
навчання й виховання (дає зрозумілі пояснення, навчає цікаво й весело, не
принижує особисту гідність учня).
Основні компетенції сучасного вчителя:
Вміти вчитися разом зі своїми учнями, самостійно
закриваючи свої «освітні пробіли».
Вміти планувати і організовувати самостійну діяльність учнів.
Вміти мотивувати учнів, включаючи їх в різноманітні види
діяльності, що дозволяють напрацювати їм необхідні компетенції.
Вміти інсценувати навчальний процес, використовуючи
різноманітні форми організації діяльності і включаючи різних учнів в різні види
роботи і діяльності, враховуючи їх схильності, індивідуальні особливості,
інтереси.
Вміти займати експертну позицію щодо демонстрованих учням
компетенцій в різних видах діяльності і оцінювати їх за допомогою відповідних
критеріїв.
Вміти помічати схильності учня і відповідно до них
визначати найбільш відповідний для нього навчальний матеріал або діяльність.
Володіти проектним мисленням, вміти організувати і
керувати груповою проектною діяльністю учнів.
Володіти дослідницьким мисленням, уміючи організувати
дослідницьку роботу учнів, керувати нею.
Використовувати систему оцінювання, що дозволяє учням
адекватно оцінювати свої досягнення і удосконалювати їх.
Вміти здійснювати рефлексію своєї діяльності, власної
поведінки та вміти організувати її в учнів в процесі навчальних занять.
Вміти організувати понятійну роботу учнів.
Вміти вести заняття в режимі діалогу і дискусії,
створюючи атмосферу, в якій учні хотіли б висловлювати свої сумніви, думки і
точки зору на обговорюваний предмет, дискутуючи не тільки між собою, але і з
вчителем, приймаючи, що своя власна точка зору може бути також взята під сумнів
і бути розкритикована.
Володіти комп'ютерними технологіями і використовувати їх
в навчальному процесі.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:
• За
допомогою діагностичних процедур визначення можливостей, перспектив, чинників,
які перешкоджають досягненню мети.
• Самоосвітня
діяльність (курси підвищення кваліфікації, рефлексія, виявлення і впровадження
продуктивних технологій в навчально-виховний процес.
• Відвідування
уроків методистів, колег.
• Участь
у конкурсах, майстер-класах, семінарах, конференціях, дискусіях, творчих
мостах.
• Складання
плану вдосконалення професійної компетентності.
• Створення
власної бази кращих сценарії уроків, цікавих прийомів, знахідок.
• Кооперативна
професійна діяльність з колегами.
• Творче
портфоліо вчителя.
• Оприлюднення
індивідуальних творчих наробок.
ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧИЙ
АСПЕКТ:
- фізичне, психічне, психологічне,
інтелектуальне та соціальне здоров׳я;
- здоровий
спосіб життя;
- дбайливе
ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючого середовища.
ПРОВІДНІ ІДЕЇ:
Створення умов збереження, укріплення здоров׳я та працездатності.
Профілактика різноманітних захворювань
та психологічного вигорання.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:
1. Ведення здорового способу життя.
2. Дбайливе ставлення до власного здоров 'я.
3. Формування вмінь вирішувати конфлікти
без нервового перевтомлення.
4. Формування спроможності знімати зайве
напруження (релаксація).
Зняттю емоційної напруги сприяють:
- (як говорив І. П. Павлов, потрібно «пристрасть увігнати в м'язи»); для цього потрібно
зробити тривалу прогулянку, зайнятися якою-небудь корисною фізичною роботою й т.д.
Іноді така розрядка відбувається в людини як би сама собою: при крайньому порушенні вона ходить по кімнаті з кутка в куток, перебирає речі, рве що-небудь і т.д. Тик (мимовільне
скорочення м'язів особи), що виникає в багатьох у момент хвилювання, теж є рефлекторною формою моторної розрядки емоційної напруги;
- написання листа, запис у щоденнику з викладом ситуації й причини, що викликала емоційну напругу; цей спосіб більше підходить для людей замкнутих і потаємних;
- слухання музики; музичною терапією займалися лікарі ще в Стародавній Греції (Гіппократ);
- зображення на особі посмішки у випадку негативних переживань; утримувана посмішка
поліпшує настрій (відповідно до теорії Джемса-Ланге);
- активізація почуття гумору, тому що сміх знижує тривожність;
- м'язове розслаблення (релаксація), що є елементом аутогенного тренування й рекомендують
для зняття тривоги.
Способи контролю емоційного стану:
«Найпростіший, але досить ефективний спосіб емоційної саморегуляції -
розслаблення мімічної мускулатури. Навчившись розслабляти лицьові м'язи, а також
довільно і свідомо контролювати їх стан, можна навчитися управляти і відповідними
емоціями». Чим раніше (за часом виникнення емоцій) включається свідомий контроль,
тим більше ефективним він виявляється. Так, в гніві стискаються зуби, міняється вираз
обличчя. Виникає це автоматично, рефлекторно. Проте варто «запустити»
питання самоконтролю («Чи не стиснуті зуби?», «Як виглядає моє обличчя?"), і
мімічні м'язи починають розслаблятися.
«Важливим резервом в стабілізації свого емоційного стану є вдосконалення дихання.
Як не дивно, не всі люди вміють правильно дихати. Не останню роль в невмілому диханні
грає стомлюваність». Зосередивши свою увагу, неважко помітити, як змінюється дихання
людини в різних ситуаціях: по-різному дихають сплячий, працюючий розгніваний,
розвеселившийся тощо. Як видно, порушення дихання залежать
від внутрішнього стану людини, а тому і довільне впорядковане дихання
повинно надавати зворотній вплив на цей стан. Навчившись впливати на своє дихання,
можна придбати ще один спосіб емоційної саморегуляції.
«Ефективній емоційній саморегуляції сприяє також використання прийомів уяви
або візуалізації. Візуалізація - це створення внутрішніх образів у свідомості людини,
тобто активізація уяви за допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових, дотикових
відчуттів, а також їх комбінацій». Візуалізація допомагає людині активізувати його
емоційну пам'ять, відтворити ті відчуття, які він випробував колись. Відтворивши
у свідомості образи зовнішнього світу, можна швидко відволіктися від напруженої
ситуації, відновити емоційну рівновагу.
Отже, з точки зору педколективу Бердянської ЗОШ І-ІІ ступенів №13, успішний педагог повинен займати активну позицію в громадській діяльності як зріла і здібна
до подальшого саморозвитку особистість.
Він повинен в подальшому житті уміти повністю реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, творчий потенціал.
Цього ми й щиро бажаємо своїм педагогам!
